Spartan армия была одной из первых армий профессии, как и мужчины начали подготовку в возрасте от 7 [править] и посвятил свою жизнь войны до выхода на пенсию в возрасте 60 лет. В отличие от других цивилизаций, чьи армии был вынужден распустить во время сева и сбора урожая, Spartan крепостные, рабы или же ручной труд.

Это позволило спартанцев на местах постоянной армии с предвыборной кампании, которая продолжалась в течение всего года. Spartan армии в основном состоят из гоплитов, оснащенных оружием и доспехами почти идентичны друг другу, каждый с Spartan эмблема и цвет алый. Главные детали этого броня будет круглый щит, копье и шлем.



У Спарті була система військового виховання — Агоге. Всупереч поширеній думці, не кожен хлопчик, народжений у Спарті, мав пройти через цю систему; вона була обов'язковою лише для дітей повноправних громадян (крім царських дітей). Для інших проходження через дану систему було особливим привілеєм, що давав шанс на одержання повного громадянства.

Плутарх стверджує, що новонародженого хлопчика у Спарті оглядали старійшини, і тих, хто народжувався хворим чи кволим, скидали у прірву. Діти, яким було збережено життя, з самого дитинства підлягали ряду випробувань. У сім років хлопчиків відправляли до військових таборів (агел), де вони вчилися виживати. Хто не витримував — гинув. Хлопчики посилено займалися фізичними тренуваннями, вправлялися у володінні мечем та списом. Їжу нерідко вони мали добувати самотужки: красти, а якщо доведеться — то й убивати. Упійманого на крадіжці суворо карали: не за те, що крав, але за те, що дозволив себе впіймати.

У 17 років, коли юні спартанці мали повертатися додому, на них чекало останнє випробування — вони мали потрапити до храму Артеміди, що знаходився високо в горах. Діставшись туди, спартанець повинен був «принести жертву». Жерці храму прив'язували юнака над великою жертовною чашею й починали шмагати його мокрими різками до перших крапель крові. Якщо при цьому юнак застогнав, його шмагали ще сильніше, навіть до втрати свідомості та смерті: так відсіювали слабких. Дівчата у Спарті через цю систему не проходили, однак багато займалися спортом, а часом училися користуватися зброєю. Особливості спартанської виховної системи. Виховання у Спарті мало яскраво виражений військово-фізичний характер. Його головним завданням виступала підготовка мужнього, фізично розвинутого, здорового, загартованого i витривалого воїна – захисника земельної аристократії. Виховання було державним і строго нею контрольованим. Контроль держави над виховання починався з перших днів життя дитини: новонароджених оглядали у спеціальному місці, що називалося лесха. Тільки здорові діти поверталися батькам. До 7 років здійснювалося сімейне виховання. З 7 і до 18 років хлопчики перебували у спеціальних закладах інтернатного типу – агелах, а в проміжок часу від 18 до 20 років переходили у групу ефебів (“ефебiя“ – молода людина, молодість) і несли гарнізонну військову службу. Після військової служби юнаки ставали повноправними громадянами Спарти. Громадянське повноліття наступало у 30 років. Залежно від року навчання дітей в агелах ділили на окремі загони. Керівник агелу – пейдоном – спеціальна посадова особа від держави. До виховної діяльності залучалися найбільш спритні і розумні юнаки віком 15-17 років. Їх називали iренами. Устрій життя в агелах був повністю побудований за військовим зразком. Все виховання спрямовувалося на вироблення беззаперечної слухняності, розвиток витривалості і засвоєння науки перемагати. На першому місці стояли фізичне виховання і військові вправи. Багато уваги приділялося таким військово-гімнастичним вправам як біг, боротьба, метання диска i списа, прийоми кулачного бою. До цього приєднувалися музика, спів i релігійно-обрядові танці. Мистецтво читати i писати офіційно не входило до змісту навчання. Про особливості спартанського виховання досить яскраво свідчить стародавній історик Плутарх у своїх “Порівняльних життєописах”. Одним із найбільш важливих напрямків розумового виховання в агелах вважалося уміння юнаків коротко і влучно відповідати на поставлені запитання ("лаконічна мова"). З 15-річного віку юнаки отримували право носити зброю і приймати участь у так званих криптiях – нічних облавах на ілотів. Після кожного року навчання проводилися публічні випробування – агони. Виховання дівчат у Спарті мало чим відрізнялося від виховання юнаків.